За кого не варто голосувати

Деталі:

Вірити словам, справам чи гречці – ось головна дилема українського виборця. Існує одна взаємність між вітчизняними кандидатами та виборцями: перші багато обіцяють, а другі – багато очікують. Водночас із цим варто зізнатися, що українська політика – це майже завжди вибір найменшого зла. Однак ми не можемо і не хочемо говорити вам, за кого голосувати – ліпше скажемо, за якими критеріями визначити, за кого не варто відвідати свій голос. 

Обіцянки 

Кожен політик знає, що виборці “люблять вухами” і зазвичай навіть не відкривають програму певного кандидата, щоб дізнатися, чи мають його слова хоч якесь обґрунтування. Однак, навіть не відкриваючи програму кандидата, існують окреслені фрази та теми, за котрими можна визначити, що політик – не більш ніж популіст.

Отже, перерахуймо найголовніші обіцянки, котрі використовуються політиками в залежності від умов та типу виборів. Цікаво, що обіцянки, котрі даються під час президентських і парламентарних виборів практично нічим не відрізняються, адже беруть у них участь ті самі ж люди. Однак інакше є з місцевими виборами. Тож, погляньмо на приблизний список популярних обіцянок:

• Знизити ціни/тарифи (у 2, 3, 4 рази, більше – краще);
• Підвищити пенсії;
• Підвищити зарплати;
• Закінчити війну;
• Посадити за ґрати усіх поганців;
• Відновити українські ліси;
• Побудувати дороги;
• Залучити інвестиції до міста;
• Оновити міський транспорт;
• Знизити плату за проїзд. 

Навіть з характеру обіцянок політиків можна визначити найбільш очевидне: українці думають переважно шлунком та тим, чи зможе конкретний політик щось “покласти” до їхнього холодильника. Варто теж пам’ятати, що з метою здобути прихильність публічності, політики люблять прибіднятися. Таким чином, саме з їхніх уст ми знаємо про “тотальне зубожіння”, масовий виїзд за кордон (котрий, за статистикою, навіть менший за трудову міграцію поляків до ЄС), відсутність доріг та олігархічну систему (що дивно чути від самих олігархів). 

Створивши на тлі відсутності змін негативний образ опонента, кандидат одразу ж подає слухачам позитивний образ – себе. На жаль, у 90% випадків ці обіцянки не мають конкретного плану дій і спираються лише на слова “я вірю, що у нас все вийде”. Однак саме на це варто звертати увагу: всі політики дають обіцянки, однак якщо при цьому вони не називають конкретні кроки та план дій, віддавати свій голос за них не варто. 

Політики-хамелеони

Черговим показником того, що політик не заслуговує на ваш голос – це багаторазова зміна його політичного курсу. Якщо політик десять років тому заявляв про “угнєтьонний русскій язик”, а сьогодні говорить про “єдину державну мову”, то свідчить це про те, що політична ідеологія для кандидата не настільки важлива. Набагато важливіший для нього аналіз актуальних тенденцій та цінностей у суспільстві. Ними такі політики традиційно намагаються маніпулювати, щоб притягнути до себе нових виборців.

Темне минуле 

Прихильники певних політичних сил у більшості випадків заперечують скандали або злочини, у котрих звинувачують їхніх обранців. Сам по собі факт заперечення будь-якої критики шкодить виборцю, бо позбавляє його об’єктивного погляду на кандадата. Допомогти у встановленні для себе правди про дії політичних сил можуть незалежні громадські рухи та організації. 

Кілька років тому Центр протидії корупції запустив проєкт “Серпом по рейтингу”. Це своєрідна база даних, котра складається з досьє на відомих та не дуже політиків. Серед них багато членів Верховної Ради, але набагато більше представників влади на місцях. В цих досьє описуються найгучніші скандальні ситуації за участі цих осіб: корупція, підкупи, прогули, прийняття або неприйняття певних законів. 

Ще більшою базою є ресурс громадського руху “ЧЕСНО” під назвою PolitHub. На відміну від проєкту ЦПК, він охоплює значно ширший спектр “політичних злочинів”. На сторінці кожного кандидата чи депутата ресурс представляє всі журналістські розслідування, невідповідності у деклараціях, корупційні скандали, а також історію партій та їхніх інвесторів. 

Глибокий аналіз і відповідальність замість сліпої віри та гречки

Отож, перед тим, як йти на вибори президента чи міського голови, варто скористатися з незалежних та незаангажованих джерел, щоб перевірити, чи немає ваш обранець темних плям у своїй діяльності. Варто теж пам’ятати, що частота, з котрою політик з’являється на екрані, аж ніяк не впливає на чесність відвертість його намірів. По-перше, зазвичай на це витрачаються наші з вами кошти, а по-друге – реклама не передбачає нічого окрім використання красивих та бажаних слів з метою зацікавити глядача.

На виборах в США 2012 року кандидати Обама та Ромні разом витратили на свої кампанії понад 2 мільярди доларів, котрі частково були оплачені за рахунок державного бюджету. Що цікаво, в українській політиці все виглядає так само, адже виборчі кампанії можуть частково або повністю фінансуватися з державного бюджету. Тож пам’ятайте, що голосуючи за певну політичну силу, ви наймаєте на роботу підлеглих, котрими фактично мають бути урядовці. Саме тому це від вас залежить, будуть вони працювати або ж і надалі заповнювати ваш “холодильник” порожніми словами.