Ashburn, United States
+13°
Четвер, 1 жовтня 2020,

Початок кінця чи відродження: якою була економіка за Кучми

Побачили помилку -- виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter

Про те, як:

  • За Кучми Україна почала активно співпрацювати з МВФ, проте зазвичай не виконувала усіх обов'язків кредитування
  • Грошова реформа та впровадження гривні допомогли стабілізувати економіку, притягнути до України валюту та інвестиції
  • За Кучми українська економіка залишалась залежною від інших суб'єктів, що спричинило кризу 1998 року та знецінило гривню втричі
  • Кучма та НБУ розпочали велику приватизацію державних підприємств, котра виявилась економічно успішною
  • В результаті зацікавленості влади, більшість прибуткових підприємств відійшли "червоним директорам" та майбутнім олігархам

Де це?

  • Україна

Деталі:

За каденцій другого президента українська економіка переживала і несподівані успіхи, і страшні сни економістів. Поміж ними були подолання гіперінфляції, велика приватизація, перші кредити МВФ, а також формування олігархії. Як уряд виходив з кризових ситуацій та що важливого тоді сталося – про це у нашому новому аналітичному матеріалі.

Розвиток економіки завдяки “повчанням” МВФ 

1994 – 1995: приємне перше враження

Хоч Україна і є членом МВФ з 1992 року, представництво визнало, що президент Кучма (точніше, новий уряд) набагато рішучіше співпрацював з установою, вже у 1994 досягнувши угоди про перший кредит на $780 мільйонів за програмою “Механізм фінансування системних перетворень” (Systemic Transformation Facility), котра застосовувалась для колишніх соціалістичних країн, що мали перейти з планової до ринкової економіки. 

Тоді уряд мав за завдання стримувати можливий вибух бюджетного дефіциту, розпочати лібералізацію цін та системи обміну й торгівлі. Як свідчить звіт організації за 1995 рік, тоді Україна “перевершила усі очікування”, виконавши більшість політичних зобов’язань. В результаті, в країні почала сповільнюватися інфляція та стабілізувався курс валюти, збільшились теж обсяги торгівлі. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: УКРАЇНСЬКИЙ СЕРЕДНІЙ КЛАС – БАГАТІЇ ЧИ БІДНОТА?

1995 – 1998: показати справжнє обличчя

Другий етап співпраці з фондом відбувався за програмою “stand-by” і обіцяв бути більш насиченим: Україна мала далі рухатися у напрямку лібералізації економіки, стримувати падіння ВВП та скоротити дефіцит бюджету. Важливо, що останнє уряд намагався зробити шляхом скорочення державних витрат.

Фонд поставив перед Україною умову провести згадувану нижче ваучерну приватизацію державних підприємств і збільшити витрати на соціальний захист. Згідно з умовою, Україна мала отримати $2,9 мільйона, проте отримала лише $1,9 мільйона, а комісія достроково завершила співробітництво, адже Україна затримувала запуск програми та не виконала умови щодо стримування дефіциту бюджету, до того ж економіка України зростала занадто повільно. 

1998 – 2002: треба було старатися

У цей період відбувся останній перед довгою паузою активний етап співпраці між Україною та МВФ. Програма називалась “Механізм розширеного фінансування” (Extended Fund Facility) та мала на меті досягти першого за 10 років зростання ВВП, зниження інфляції та реформування пенсійної, сільськогосподарської та енергетичної систем. На реалізацію програми Україна в сумі мала отримати $2,6 мільярда.

Комісія відзначила перше за 10 років зростання ВВП до позитивного показника, збільшення золотовалютних резервів і виконання більшості пунктів угоди. Серед негативних аспектів установа зауважила відставання окремих показників, подальші (але вже не такі значні) затримки в імплементації програми та невиконання деяких пунктів угоди. Фонд зазначив теж недостатнє зменшення державних витрат та, що важливо, неправдивість звітів НБУ за 1996 – 1998 роки. 

Саме через ігнорування конкретних умов програми та повільність у її реалізації до бюджету надійшло трохи більше запланованої суми, а програма, як і попередня, була достроково перервана

Отже, у багатьох випадках саме завдяки “наказам” МВФ Україна почала реформуватися із недолугої совкової країни на щось, що хоча б нагадує капіталізм та розвинену державну систему. Тим не менш, навіть зі звітів МВФ видно, що робилося все вибірково, наполовину, не доводячи ні реформ, ні отримання суми до кінця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПОДАТКИ В УКРАЇНІ ТА ЄВРОПІ: БІДНІ ПЛАТЯТЬ БІЛЬШЕ?

Грошова реформа та впровадження гривні

Одним з найважливіших рішень, що сприяли тому, що Україну почали поважно сприймати, як потенційного фінансового партнера, стала грошова реформа 1996 року та впровадження гривні. 

Ідея та концепт ввести національну валюту замість “тимчасових” карбованців з’явилась ще у 1991, адже “тимчасовість” карбованця свідчила про нестабільність української економіки, а тому і про її “несерйозність” в очах потенційних партнерів.

Ще на початку дев’яностих гривні вже були надруковані у Канаді та Великій Британії, проте через гіперінфляцію вони мусили довго чекати у сховищах НБУ, аби не перетворитися на “папірець”, як попередник гривні, карбованець.

Для порівняння, станом на 1995 рік карбованець так знецінився, що 1 американський долар дорівнював 147 463 карбованців. Важко уявити, чи мала б сенс грошова реформа, якби тоді на місці купоно-карбованця опинилась гривня.

Таким чином, НБУ запустив реформу у 1996 році, коли інфляція сягнула піку і почала сповільнюватися, а курс українського карбованця до іноземних валют стабілізувався. Реалізація реформи полягала на обміні карбованців на гривні (100 000 карбованців = 1 гривня) та вилученню з обігу перших. В залежності від обмінюваної суми гривні можна було отримати або у готівковій формі, або у формі банківського вкладу. 

Вилучення “тимчасової” валюти і введення в обіг гривні тривало з 2 до 16 вересня. Процес, однак, був не з приємних: пункти обміну працювали нестабільно, деякі працювали лише після обіду, проте й там нерідко взагалі не вистачало гривень – все це призводило до величезних черг та невдоволення громадян. Україна завжди була Україною.

За даними Світового банку, у 1996 році інфляція складала 80%, проте вже за рік після реформи сповільнилась до 15%. У результаті реформи економіка тимчасово стабілізувалась, зменшувалась кількість вже “непотрібної готівки”, а також вона сприяла економічній активізації населення – люди стали банально активніше сплачувати за комунальні послуги та купувати товари.

Президент українського аналітичного центру, Олександр Охріменко, у інтерв’ю 24 каналу заявив, що після проведення грошової реформи до України в рази збільшились валютні надходження, закордонні інвестиції та налагодження торгівлі із Заходом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПЕРШІ КРОКИ – ЯКОЮ БУЛА УКРАЇНСЬКА ДИПЛОМАТІЯ ЗА КРАВЧУКА?

Азійська та російська кризи 1998

Протрималась стабільність гривні до першого серйозного поштовху. У 1997 році економічна криза охопила Східну Азію: Гонконг, Південну Корею, Сінгапур та Японію. Криза в Азії обмежила експортні можливості цих країн, що вдарило по США, Європі, а відповідно і по Україні. 

Майже одночасно із цим розпочалась криза у Російській Федерації, де взагалі було оголошено дефолт, а курс рубля до долара впав у чотири рази. Економіка РФ мала суттєвий вплив на сусідні країни, до того ж експорт України до РФ складав на той час понад 12% ВВП. В результаті цих подій, що мали безпосередній вплив на економіку, криза почалась і в Україні.

Аби втримати економіку від  російського сценарію, НБУ, з метою стримати знецінення гривні, вирішив обмежити кількість грошей в обігу. Позитивних результатів це не дало: через те, що ціни стрімко почали зростати, а готівки бракувало, нічим було виплачувати зарплати чи пенсії, а підприємства тонули в боргах. Через це повернувся вже знаний бартер (безгрошовий обмін товарами) та вексельні розрахунки.

Після грошової реформи курс гривні до долара становив 1,76, проте всього за два роки після початку кризи, у 2000 році, він складав 5,22 гривні, зрісши майже утричі. 

Утримати економіку від дефолту допомогло не тільки обмеження грошей в обігу та допомога міжнародних партнерів, але і різке скорочення видатків з держбюджету – їх скоротили, за словами тодішнього міністра фінансів, Ігоря Мітюкова, на 25% у наступному півріччі.

Тим не менш, на думку доктора економічних наук та президента Міжнародного Інституту Фінансів, Василя Кравченка, керівництво країни хоч і вивело її з кризи, проте не проаналізувало та не врахувало її причин у майбутньому, що і призвело до кризи 2008 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ІЛЮЗІЯ ЗЛИДНІВ: КОЛИ НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА ЖИЛА НАЙБІДНІШЕ?

Приватизація державних підприємств

Поразка комунізму у Холодній війні та неминучий розпад Радянського Союзу дали усім зрозуміти, що якщо побудувати комунізм не вийшло навіть за червоної диктатури, то у незалежній Україні і поготів. 

З огляду на це, ще за каденції Кравчука було прийнято пакет законопроєктів, що готували підґрунтя для великої приватизації державних підприємств, нерухомості та землі. Держава, теоретично, була зацікавлена не тільки у проведенні максимально швидкої приватизації, але і у створенні першої за незалежної України генерації підприємців та масового залучення іноземного капіталу у вигляді інвестицій. 

Планувалося приватизувати близько 70% вартості майна держпідприємств і кожен громадянин країни мав отримати таку можливість. Проте, за словами голови фінансової компанії КІНТО, Сергія Оксаніча, люди отримали лише 1/20 усіх ваучерів, у той час як решта дісталась багатіям та близьким до влади особам, зокрема олігархові Пінчуку. 

Контролювати прибуткові підприємства і після приватизації воліли так звані “червоні директори”, директори підприємств, котрі отримали свої “затишні місця” ще за часів СРСР і фактично були їхніми безпосередніми власниками. 

У більшості випадків підпорядкувати підприємство собі їм давалося дуже простими методами. Один з них полягав у тому, що трудовий колектив підприємства мав вигідні пільгові умови для приватизації власних підприємств, а тому, “заохотивши” працівників, директори отримували контроль вже над приватним підприємством, повністю звільнившись з-під ярма держави. 

Колишній голова Фонду держмайна, Олександр Бондар, у інтерв’ю “Радіо Свобода” заявив, що через банкрутство більшості підприємств, котрі підлягали приватизації, ніхто не очікував, що у них хтось вкладатиме кошти, з чого виникає те, що державі просто треба було як найшвидше їх позбутися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ОГЛЯД ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ: ЩО МУСИТЬ ЗНАТИ КОЖЕН

Пострадянська дійсність виявилась такою, що позбавлене підприємницької “жилки” суспільство воліло взагалі не турбуватися через ці ваучери та навіть не думало про можливість отримувати додатковий прибуток з виробництва. Опитування фонду “Демократичні ініціативи” того часу свідчить, що майже 80% киян не збиралися використовувати ваучер за призначенням.

З огляду на це, багато ваучерів просто продавалися за пляшку горілки чи кілька карбованців. Зазвичай ланцюг життєдіяльності приватизаційних сертифікатів: приватні руки (абстрактний робітник фабрики) → трасти, що скуповували сертифікати → майбутні олігархи. 

Що цікаво, так робити “можна було” навіть попри те, що ваучери були іменними. Майбутні олігархи, заробивши статки на продажі сировини, мали достатні капітали та прихильність влади, аби скуповувати акції цих підприємств. До того ж, за словами Віталія Мельничука, колишнього віцепрезидента інвестиційної компанії КІНТО, через інфляцію ваучери тоді коштували копійки, що теж сприяло формуванню потужних бізнес-структур обраного кола осіб.

Тим не менш, на думку Олександра Пасхавера, президента Центру економічного розвитку, приватизація виправдала себе, як економічний проєкт, однак не як соціальний. Також, у інтерв’ю “Радіо Свобода” економіст заявив, що зростання економіки у 1999 році почалося саме завдяки тому, що приватизовані підприємства почали приносити прибуток.

Отже, приватизація мала свої плоди: з одного боку вона скинула з державного балансу певну частину непотрібних підприємств та дала можливість розвиватися маленькій кількості акціонерних товариств. З іншого ж боку, за даними VoxUkraine, лише у 30% середніх та великих підприємств було продано понад 70% акцій. У більшості ж підприємств держава надалі була найбільшим власником.

З одного боку вона стала досить успішною для свого часу, а з іншого має маленьке уточнення: паралельно із цим країна отримала цілий ряд олігархів-володарів цілих галузей, для яких це була унікальна нагода, котру їм ласкаво надало тодішнє керівництво країни.

Найцікавіше - Влада

Огляд пенсійної реформи в Україні: що мусить знати кожен

Якщо зараз сказати абстрактному айтішнику із непоганою зарплатою, що за якісь 30 років йому доведеться виживати на десяту (чи і...
Влада
Звичаї

Російська лабораторія з небезпечним вірусом вибухнула

Дослідницький центр вірусів у Росії — один з двох місць у світі, який зберігає вірус віспи. І він — вибухнув. ...
Влада
Звичаї
Наука та Технології

Стримати та зупинити коронавірус: як це робить Польща

Ніхто не може знати, якою є реальна кількість заражених, адже рахують тільки тих, кого виявили. Натомість не можна чекати, доки...
Аналітика
Влада

Розвідник Вашингтона мав доступ до найсекретніших документів Путіна

Центральне розвідувальне управління США було дуже близьке до активів Путіна. Шпигун настільки втерся в довіру, що в нього з'явилась можливість...
Влада
Гроші

10 цитат минулого, щоб зрозуміти, що відбувається у світі сьогодні

Історія циклічна. І щоб зрозуміти, що відбувається у буремному світі, сьогодні ми розглянемо 10 цитат великих людей, що докладно описують...
Влада
Звичаї
Медіа

Новосанжарський синдром: Україна евакуює громадян звідусіль, але де загальна паніка? - ІНФОГРАФІКА

Паніка, яка була створена довкола евакуації українців з Ухані, по-перше виглядала досить неприродно, а по-друге, була абсолютно зайвою і навіть...
Влада
Звичаї
Медіа

Два тижні надзвичайного стану: в Іспанії в рази зросла кількість випадків насилля над жінками

За два тижні надзвичайного стану на гарячу лінію для жертв гендерного насилля надійшло на 12% більше дзвінків, ніж за аналогічний...
Влада
Звичаї

Безхатьки жили у гуртожитку харківського вишу та влаштували там пожежу

7 лютого у сміттєзбірнику гуртожитку Харківського національного університету радіоелектроніки сталась пожежа, у результаті якої загинуло двоє безхатьків, які там незаконно...
Влада
Медіа
Україна

Міжнародна конференція скасована через необґрунтовані звинувачення у сексизмі

За якими критеріями ви відбирали б спікерів на наукову чи технологічну конференцію? Логічна відповідь - компетенція, знаменитість у потрібних колах...
Влада
Детокс
Звичаї

Мексиканський мер прогулювався у жіночому вбранні, бо не виконав обіцянок

Мешканцям одного південномексиканського муніципалітету набридло те, що їхній мер не виконує своїх програмних обіцянок. Обурливі пости у соцмережах, мітинги та...
Влада
Звичаї

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: