Нобелівська премія Хандке, який заперечує геноцид Мілошевича

Деталі:

У Швеції авторитетні журналісти, письменники, активісти організували протесну акцію під час церемонії вручення Нобелівської премії в Швеції австрійському письменнику та драматургу Пітеру Хандке. 

Літературну премії вручили Хандке, людині, яка заперечує геноцид, який був скоєний руками Слободана Мілошевича у Боснії та Герцеговині.

Туреччина, Албанія та Косово разом із журналістами, які висвітлювали війну тогочасні події, бойкотували церемонію та коментували свою позицію на загал. 

Протести організував боснійсько-шведський письменник Еднан Мамутович. 

Минулого тижня Пітер Енгланд, член швецької академії, яка обирала переможця, анонсував, що він бойкотуватиме церемонію:

“Святкування нагородження Нобелем Пітера Хандке може бути лицемірством з мого боку”. 

Президент Туреччини також висловився з цього приводу:

“Нобель не має цінності… нагороджуючи Нобелем у літературі на День прав людини постать, яка заперечує геноцид у Боснії і Герцеговині, є нічим іншим як нагородження порушення прав людини”. 

Посли Албанії та Косово також були присутні на протестах.

Журналісти, які висвітлювали події у Боснії, ввели хештег #BosniaWarJournalists для акції у соцмережах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ДИКТАТУРА ТА ГЕНОЦИД ДОНБАСУ – ПРО ЩО РОСЗМІ БРЕХАЛИ НА МИНУЛОМУ ТИЖНІ

Голоси журналістів

Журналісти протестують і хочуть, щоб Нобеля таки забрали.

“Я був там. Ми всі знаємо, хто є винуватцем”, — Крістіан Аманпур, головна міжнародна кореспондентка CNN, яка час війни в Боснії була молодою репортеркою. 

“Я був репортером усю югославську війну. Бачив нелюдяні злочини”, — зазначив репортер Джеремі Бовен, редактор BBC Середнього Сходу. 

“Ніколи не забуду, як йшла навколо масових могил, де були покладені сотні чоловіків та жінок, які були осліплені, вбиті та обгорілі біля ферм поблизу Сребреніци. Ми знаємо, що за це все відповідальний Мілошевич”, — колишня міжнародна репортерка Емма Далі.

Репортер The New York Times’s Роган Кохен, поширив лінк своєї історії 1994 року про сербський концентраційний табір і додав: 

“Сором нобелівському комітету і шведському королю через те, що дали нобелівську премію Пітеру Хандке, котрий називає боснійський геноцид міфом”. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПОПРИ 1,5 МІЛЬЙОНА ЗАБРАНИХ ЖИТТІВ, ТУРЕЧЧИНА НЕ ВИЗНАЄ ГЕНОЦИДУ ВІРМЕН

А мені це все трохи схоже на історію геноциду, який пережила наша з вами країна. Нещодавно на екрани вийшов фільм польської режисерки Агнешки Холланд. Там є чітко вимальований образ журналіста Волтера Дюранті, який з 1922 по 1936 роки був головним редактором московского бюро The New York Times. І у 1928 році був нагороджений Пулітцером. Він безпощадно приховував від світу трагедію мільйонів невинних українців, які померли від того, що зажерлива рука ката-Сталіна забрала від всю їжу.

Отак і буває в суспільному житті, спочатку таланту з ницею душею вручають премію світового масштабу, а через багато десятків років світ бачить підле та зовсім вже не гідне обличчя цього призоотримувача. І чи справді є авторитетні люди, які вважають, що культура/література/мистецтво поза політикою?!