Наскільки великою має бути влада в руках уряду?

Деталі:

Які функції має виконувати державна влада і наскільки широкими мають бути її повноваження – ось найбільші питання, котрі відрізняють “лівих” від “правих”. Сьогодні ми розглянемо позиції обох таборів стосовно питань, котрі найбільше турбують громадян та піддамо їх критиці.

Загальне порівняння поглядів

Лівацтво

Сукупність лівих політичних течій була результатом революційних подій у французькому парламенті у 1790-х. Цей політичний спектр базується на ідеях егалітаризму (загальної рівності) та державного (як його називають – “народного”) контролю над основними інститутами політичного і економічного життя. “Ліві” називаються лівими, бо на кінець 19 століття у французькому парламенті вони займали ліву частину трибун. 

Ліві, як правило, вороже ставляться до інтересів традиційних еліт, включаючи багатих бізнесменів, і підтримують інтереси робітничого класу – пролетаріату, тому виступають за широку націоналізацію підприємств у суспільно важливих сферах. Традиційно найважливішим завданням влади для них є соціальний добробут. Нерідко лівиця обирає своєю ідеологією соціалізм, бо він вважається сукупністю базових цінностей лівацтва. Більш радикальною течією вважається, відповідно, комунізм. 

Отже, ліві вважають, що державна влада має бути найпотужнішою та найвпливовішою силою у суспільстві. Саме на неї має лягти відповідальність за комфортне та забезпечене життя громадян. Для цього лівацька влада (частіше конкретно соціалістична) надає широкий спектр пільг, фінансової допомоги та додаткових соціальних виплат. Принаймні, в теорії, на папері. 

Правиця

Праві, котрих ще називають консерваторами, виникли за тих самих умов, що і ліві. Відповідно, назву отримали за позиції у правій частині парламенту. Праві сили виступають за домінування традиційних цінностей (тому нерідко заперечують різні форми дискримінації), поширення приватної власності та за обмеження функцій влади. 

Тобто, у порівнянні з лівими, котрі в цілому покладають питання матеріального стану громадян на державу, консерватори покладають питання матеріального забезпечення громадян на плечі самих громадян. Саме тому більшість сучасних правих виступає у підтримку капіталізму, котрий вважається способом розвитку приватної власності та підприємництва. 

Вони вважають, що влада уряду має бути обмежена до виконання лише найнеобхідніших функцій: національної оборони та допомоги тим, кому не може допомогти ніхто, крім держави. Аргументують консерватори це тим, що збільшення розмірів та впливу державної влади призведе до багатьох фатальних наслідків. 

Влада та корупція

Лівиця вважає, що корупція – безпосередній наслідок капіталізму. У Штатах, де боротьба між цими політичними силами є найвиразнішою, лівиця звинувачує у корупції своїх опонентів – республіканців. Саме тому сьогодні більшість американських політичних сил об’єднується під гаслом боротьби з лівим прогресивізмом. 

Консерватори натомість вважають, що гроші + влада = корупція. Вони стверджують, що чиновники продаватимуть чи обмінюватимуть свій постійно зростальний вплив на особисті інтереси. Натомість ті, хто зацікавлений у такій співпраці з політиками, за гроші жадатимуть отримати вплив та привілеї. Власне, з досвіду України, ми бачимо, що певно так воно і є. 

Однак відомий журналіст Роберт Каттнер у одному зі своїх матеріалів для “The Atlantic” сказав, що республіканці на чолі з Трампом, як представники сучасної американської “правиці”, використовують свої політичні можливості не для того, щоб боротися з корупцією, а “красти ще більше”. Він також стверджує, що “хороший уряд має бути обмеженим”, бо це дасть нові можливості демократам та звичайним людям.

Влада та особиста свобода

Враховуючи позицію лівих рухів стосовно загальної рівності та боротьби з дискримінацією, вони повністю підтримують за свободу людини. Під гаслом “живи і давай жити” прихильники цих поглядів виступають за дотримування прав усіх людей. 

Консерватори ж натомість вважають, що враз зі збільшенням впливу, повноважень та залежності людей від держави (націоналізація, соціальні виплати), зменшуватиметься особиста свобода громадян. 

Однак британський активіст і політик Пол Ембері у статті для правоцентристського інтернет-порталу “UnHerd” ствердив, що попри всі правильні слова про рівність та толерантність, саме лівацтво сьогодні не терпить відмінних поглядів від власних і не сприймає спосіб життя “робітничого класу”.

Влада, податки та економічна криза

Політика стабільної державної підтримки громадян у вигляді субсидій, виплат і пільг є дуже серйозним викликом для економіки та її зростання, адже гроші, котрі держава “роздає” – це гроші платників податків. Отже, щоб підтримувати розвиток економіки та одночасно продовжувати таку політику, прихильникам лівих поглядів потрібно буде чимраз більше податків.

Колишній учасник руху “Occupy Wall-street” (“Захопи Волл-стріт”), а сьогодні активіст лівого крила та оглядач новин Джессі Майєрсон у розмові з журналістом “Vice” ствердив: “Ми найбагатша країна в історії. Звісно ж ми можемо собі це дозволити.” Та чому Штати стали найбагатшою країною? Чи не через капіталізм? І чи нескінченні запаси багатства, якщо спускати його на ліві забаганки. 

У тому ж матеріалі оксфордський економіст Саймон Рен-Льюїс пояснив результати такої політики: “Більшість ідеологічно незаангажованих економістів погодяться, що США потребують більше інвестицій в інфраструктуру, і найкращий спосіб це фінансувати – державні запозичення”.

Консерватори ж тримаються думки, що кожна “держава загального добробуту” – це фінансова піраміда, у котрій кожен новий платник податків “утримує” попереднього. Однак вся система руйнується, якщо не з’являються нові платники податків. 

“Праві” переконані, що за зростання розмірів державного апарату, країна влізатиме в нові й нові борги. Вони вважають, що чим більше грошей держава роздає людям, тим більше грошей треба буде їм віддавати, бо люди їх вимагатимуть. Тож, на думку консерваторів, якщо державна влада не почне зменшуватися, воно паде під “власною вагою” і принесе жахливі соціальні та економічні наслідки.

Ліві та праві сили в історії

Обидві політичні сили намагаються нарікати одна на одну, наводячи різні історичні приклади. Консерватори посилаються на історичні приклади, у котрих вся влада та відповідальність за майже всі сфери життя була зосереджена у руках уряду. Вони стверджують, що керівники СРСР, Третього Рейху та Китаю не скоїли б такої кількості жахливих злочинів, якби не мали таких широких повноважень. 

На думку “правих”, великий бізнес, проти котрого активно виступає лівиця, не може “зробити те, на що здатна велика влада: конфіскувати ваше майно, збудувати концентраційні табори чи скоїти геноцид”.

Однак навіть такі політичні та суспільні ідеології як нацизм, расизм та ксенофобії пов’язані як раз таки з ультраправим крилом, а не з лівицею. Тобто у обох течіях існують напрямки, котрі виливаються в агресивний радикалізм та тоталітаризм: для лівих це соціалізм, комунізм та ультралівацтво (анархізм і марксизм), а для правих – авторитаризм, нацизм, фашизм та ультраправі рухи (супремасизм та сегрегація).

Отже, дві протилежності: велика держава чи великий бізнес, підтримка держави чи максимальна незалежність, soft power чи hard power – так виглядають цінності лівих та правих сил на глобальному рівні. Варто визнати, що кожен спектр намагається приховати власні мінуси або видати їх за вади опонента, тому ніколи не варто вірити на слово ідеологам, адже кожен із них піклується в першу чергу про власні інтереси, а не про інтереси “простих людей”.