Ashburn, United States
+17°
П’ятниця, 3 квітня 2020,

Абстрактність та суцільні заборони - життя після закону “Про медіа”

Побачили помилку -- виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter

Про те, як:

  • Закон "Про медіа" має охоплювати лише медіа, однак через абстрактність понять може торкатися навіть блогів та постів у соцмережах
  • Досить розмитим є контекст заборон про "неправдиву" інформацію та "мову ненависті", за котрі передбачені приписи та штрафи
  • Закон обмежує мовлення російських ЗМІ та забороняє видачу їм ліцензій на телерадіомовлення, проте ці ЗМІ надалі зможуть діяти, наприклад в українському Інтернеті
  • Закон надає широкі повноваження Національній раді, котра матиме право регулювати діяльність медіа та навіть припиняти їхню діяльність через суд
  • Абстрактність понять дає широке поле для маніпуляцій та потенційного обмеження свободи діяльності медіа в Україні

Де це?

  • Київ, Україна

Деталі:

Як незаангажоване і чесне українське медіа, Nikomu.net не може не висловити своє бачення переваг та загроз нового законопроєкту, що регулює діяльність медіа. Ми уважно перечитали усі 173 сторінки законопроєкту і готові поділитися з вами спостереженнями. Отож, сьогодні поговоримо про новаторство, абстрактність, можливу всесильність Нацради, а також про використання суржику у законопроєкті.

Оновлення законодавчої бази

Взагалі, щось схоже на цей закон потрібне – це об’єднує цілу низку старих законів на кшталт “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агентства”. Ініціаторами закону є депутати “Слуги народу” та одна членкиня об’єднання “За майбутнє”.

Пояснювальна записка стверджує, що чинне законодавство є застарілим, неефективним та не відповідає потребам гібридної війни, і загрозам інформаційній безпеці. По-перше, закон насправді у дечому осучаснив законодавство: старе законодавство не охоплювало онлайн платформи та не розглядало їх, як медіа, та взагалі не торкалося Інтернету, а також, наприклад, вперше за всю історію українського медійного законодавства тут згадується слово “ринок”. Так власне і повстав єдиний законопроєкт “Про медіа”

Загалом, закон написано досить хаотично та непослідовно, ніби з метою заплутати читача, що не пошкодував часу на читання майже 200 сторінок, але ми таки зуміли виділити найголовніше.

Що вважатиметься медіа?

Стверджується, що закон та його обмеження не стосуються фізичних осіб, які “не діють, як медіа”. Проте чим, згідно з законом, є медіа?

Медіа – “засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, яке періодично чи регулярно виходить в світ під постійною назвою в якості індивідуалізуючої ознаки”, тобто, згідно з цим формулюванням, до онлайн-медіа може зараховуватися блог на YouTube або публічна сторінка у соцмережах. 

Цікавим також є поняття масової інформації. Згідно з цим законом, масова інформація – це “будь-яка інформація, що поширюється з метою її доведення до широкої публіки у будь-якій формі”, тобто за визначенням, це може бути і пост у Фейсбуці, і світлина у Інстаграмі.

Отже, таке розмите формулювання, фактично, дозволяє визначати усіх, хто веде активну діяльність в Інтернеті, засобами масової інформації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РАДЯНСЬКА ПРОПАГАНДА ВУСТАМИ СУЧАСНИХ МЕДІА

Суб’єкт у сфері медіа

Одначе, стверджується, що стосується закон лише суб’єктів у сфері медіа. Проте хто є суб’єктом у сфері медіа і як його визначити?

Суб’єктами медіа, а відповідно і категоріями, котрі підпорядковуватимуться закону, є телеканали, радіостанції, нелінійні (відеосервіси типу Netflix чи HBO), друковані та онлайн-медіа (новинні ресурси, онлайн платформи).

Закон робить прозорою структуру власності медіа, тобто тепер медіа мають надавати у відкритому доступі інформацію про власників та учасників суб’єкта, а також має дозволяти встановити усіх осіб, причетних до діяльності у рамках цього ЗМІ. 

Усі медіа зобов’язані будуть щороку звітувати перед Національною радою з питань телебачення та радіомовлення щодо структури власності, розмістити таку інформацію на веб-сторінці, як і свій редакційний статут. Також, аудіовізуальні медіа мусять щороку складати фінансову звітність, котра перевірятиметься аудитором.

Трохи про заборони

Закон “Про медіа” дещо достосовано до умов війни з РФ. Закон забороняє видачу ліценцій на телерадіомовлення представникам країни-окупанта, а також тим медіа, які контролюють громадяни такої країни. Однією з пов’язаних із цим заборон є поширення невірогідних матеріалів щодо збройної агресії. Хтось знає, що вважається невірогідними матеріалами і хто визначить їх невірогідність? Бо ми ніт.

Тим не менш, поправка до законопроєкту стверджує, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення “оціночних” (чомусь не оцінювальних) суджень. Такими вважаються критика, оцінка дій, сатира, адже вони не містять об’єктивної інформації. “Оціночні” судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. А значить, можна жартувати. Теоретично.

Обмеження мовлення російської пропаганди

Закон, однак, лише обмежує, але не забороняє мовлення російських ЗМІ у період воєнної агресії, а тому ми і надалі зможемо бачити ці знайомі обличчя на екранах, а тим більше у Інтернеті.

З закону виникає також, що суб’єктом аудіовізуальних медіа не може бути особа, котра керує органами державної влади, що є правильним рішенням. 

Абсурдним записом у законі є пункт про заборону закликів до ведення агресивної війни чи воєнного конфлікту. І це коли в Україні вже війна і частина її території окупована. У такому випадку заклики до армії про звільнення Донецьку чи Криму підпадають під дію закону, адже активні наступальні дії є якщо не агресивною війною, то воєнним конфліктом так напевно. Абсурд? Ясна річ.

“Мова ненависті”: чи можна називати ватніка ватніком?

Впроваджує закон також і заборону у широкому розумінні “мови ненависті” та забороняє, поміж іншим, висловлювання, що дискримінують не тільки раси та нації, але і групи та конкретних осіб. 

Цілком можливо, що під таке абстрактне формулювання підпадають і наші “Лапті пропаганди”, а також ціла низка проєктів інших медіа діячів. Наприклад, таким може вважатися вислів, який вжила журналістка Яніна Соколова у авторській програмі “Вечір” щодо здохлого бойовика Мотороли, а саме вираз “автомойщік із Назарєта”.

З метою захисту неповнолітніх, новий закон змушує обмежувати вживання зображень та висловлювань, у котрих надмірна увага присвячена насильству; яка увага є надмірною і у якому контексті вона ж дозволеною – невідомо, адже за нас це вирішить наглядовий орган. Також, у найкращих традиціях закону про дематюкізацію, обмежується використання непристойних висловів та слів. І хай йому, ку*ва, грець.

Вперше виникає поняття ринок сфери медіа, а не телерадіопростір, однак не надається визначення, що то таке, ринок сфери медіа. Так само у законі “Про медіа” записано, що він скерований також на забезпечення вільної конкуренції (зокрема економічної) у сфері медіа. У якому місці на українському “медіа-ринку” з’явилась конкуренція і як її будуть гарантувати залишається невідомо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СВІТОВА ЕПІДЕМІЯ ДУРОСТІ ТА “БРЄД” ЗЕЛЕНСЬКОГО – “ЛАПТІ ПРОПАГАНДИ” НА NIKOMU

Обов’язкова реєстрація, але не для всіх

Медіа типу телеканалів та радіостанцій зобов’язані для провадження діяльності отримати платну ліцензію, котру Національна рада видає на конкурсних засадах, адже кількість представників у радіочастотному ресурсі є обмеженою. 

Реєстарації ж натомість підлягають усі інші: друковані медіа та платформи-відеосервіси типу Netflix. Інтернет-медіа, натомість, поки що можуть видихати, адже для них реєстрація є добровільною. Блогерів це також не стосується.

Важливо, що до моменту набуття платної ліцензії/реєстрації (для тих, для кого вона обов’язкова), провадження діяльності та мовлення є незаконним. В результаті Нацрада створить єдиний Реєстр у сфері медіа, де буде зберігатися доступна для всіх інформація про конкретне медіа, його власників, тощо.

(Не)обмежені повноваження Національної ради

Більшість тексту присвячена діяльності апарату, опису повноважень і процедури дій Національної ради. У законі стверджується, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення є незалежним державним органом, а її склад з восьми осіб обирається Верховною Радою та президентом у співвідношенні 50/50, крім того голова ради обирається у результаті конкурсу. Нацрада визначає коло медіа, котрі підпадають під дію закону “Про медіа”, хоча це, ніби, визначає сам закон. 

Окрім цього, рада видає/забирає ліцензії, надсилає запити до медіа та державних органів з метою дотримування прозорості власності конкретних ЗМІ, стежить за їхнім контентом та за дотриманням усіх встановлених законом обмежень. 

Тут власне і відкривається величезне поле для маніпуляцій, адже за умови дуже абстрактного поняття “медіа” і так само абстрактно-абсурдних заборон, штрафів за це та приписів (наказів Нацради), обов’язкових до виконання, привернути увагу може будь-що, що може зацікавити раду, котра в українських реаліях цілком може мати свої інтереси (нагадуємо, що Нацрада обирається парламентом та президентом).

Звісно, “закрити” медіа можна лише через “справедливий” український суд і для цього мають бути серйозні підстави (котрі, з рештою, можна знайти), проте створювати перепони для медіа у вигляді штрафів та попереджень рада цілком зможе.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НА МЕЖІ ДИКТАТУРИ: ЯК ВИГЛЯДАЄ ДЕМОКРАТІЯ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ?

Хто такий журналіст і як це довести? 

Згідно з новим законом, аби називатися журналістом, недостатньо виконувати функції та обов’язки, які притаманні професії (пошук, збирання, редагування та поширення інформації у медіа). Тепер журналістом може називатися тільки той, хто має відповідний документ, виданий суб’єктом у сфері медіа або відповідною спілкою.

Лише після пред’явлення відповідного документа журналіст матиме право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків (так, у законі написано саме “безпорядків”) та воєнних дій. 

Твердження про “посвідчення, видане суб’єктом медіа” суперечить іншому законопроєкту, котрий розробляє зараз Мінкульт: йдеться у ньому про те, що журналістом, що має доступ до вказаних вище місць, є лише член спеціальної асоціації журналістів. Так звана розбіжність. Набагато більше про “правильних” і “не правильних” журналістів говорить нам закон “Про дезінформацію”, однак про нього ми поговоримо пізніше.

Найкраща допомога держави – припинити заважати

Отже, напевно можна сказати, що цей закон – хороша ініціатива, однак це Україна, а тому навіть хороша ініціатива – ні, тим більше хороша ініціатива – зводиться до купи заборон та невизначених понять. У цьому випадку держава занадто ангажується у регулювання діяльності медіа, не маючи змоги навіть визначити, що то таке оте медіа.

Насправді, не варто плутати закони “Про медіа“ та так званий закон “Про дезінформацію”, адже вони мають дещо різні спектри дії, хоча спільним у них є абсурдність заборон, зайва радикальність, непослідовність та абстрактність, однак про “закон Бородянського” ми розповімо дещо пізніше, адже не кожен зможе перерити 200 сторінок незрозумілого тексту.

Найцікавіше - Влада

Огляд пенсійної реформи в Україні: що мусить знати кожен

Якщо зараз сказати абстрактному айтішнику із непоганою зарплатою, що за якісь 30 років йому доведеться виживати на десяту (чи і...
Влада
Звичаї

Розвідник Вашингтона мав доступ до найсекретніших документів Путіна

Центральне розвідувальне управління США було дуже близьке до активів Путіна. Шпигун настільки втерся в довіру, що в нього з'явилась можливість...
Влада
Гроші

Стримати та зупинити коронавірус: як це робить Польща

Ніхто не може знати, якою є реальна кількість заражених, адже рахують тільки тих, кого виявили. Натомість не можна чекати, доки...
Аналітика
Влада

Російська лабораторія з небезпечним вірусом вибухнула

Дослідницький центр вірусів у Росії — один з двох місць у світі, який зберігає вірус віспи. І він — вибухнув. ...
Влада
Звичаї
Наука та Технології

10 цитат минулого, щоб зрозуміти, що відбувається у світі сьогодні

Історія циклічна. І щоб зрозуміти, що відбувається у буремному світі, сьогодні ми розглянемо 10 цитат великих людей, що докладно описують...
Влада
Звичаї
Медіа

Міжнародна конференція скасована через необґрунтовані звинувачення у сексизмі

За якими критеріями ви відбирали б спікерів на наукову чи технологічну конференцію? Логічна відповідь - компетенція, знаменитість у потрібних колах...
Влада
Детокс
Звичаї

Безхатьки жили у гуртожитку харківського вишу та влаштували там пожежу

7 лютого у сміттєзбірнику гуртожитку Харківського національного університету радіоелектроніки сталась пожежа, у результаті якої загинуло двоє безхатьків, які там незаконно...
Влада
Медіа
Україна

Мексиканський мер прогулювався у жіночому вбранні, бо не виконав обіцянок

Мешканцям одного південномексиканського муніципалітету набридло те, що їхній мер не виконує своїх програмних обіцянок. Обурливі пости у соцмережах, мітинги та...
Влада
Звичаї

Чому війна з Росією не закінчиться на Донбасі

В Україні ще довго не буде миру, подобається вам це чи ні. І справа не у Зеленському, не у Порошенко...
Влада
Звичаї
Медіа
Україна

У Нігерії масово вбивають християн, а світ мовчить

Згідно даниx, протягом перших 6 місяців у Нігерії мусульмани завдали 52 смертоносні атаки на християн. 

Влада
Звичаї
Медіа

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: