Ashburn, United States
+23°
Понеділок, 28 вересня 2020,

Радянська пропаганда вустами сучасних медіа

Побачили помилку -- виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter

Про те, як:

  • Що таке "образ ворога" та як його використовував СРСР
  • Як ставали "ворогом радянського народу" і як ті самі технології використовуються зараз
  • Хто сприйняв історію радянської пропаганди як приклад

Де це?

  • Радянський Союз
  • Російська Федерація

Деталі:

Радянська пропаганда довела, що приховати велику брехню чи великий злочин не так і важко. Прихильники ностальгії за дешевою ковбасою досі заперечують, а нерідко і виправдовують навіть очевидне – масові репресії. Радянський Союз, як то кажуть, вже “все”, але його діло успішно продовжують представники медіа в різних країнах. Тож, як виглядала радянська пропагандистська стратегія і кому вона потрібна сьогодні? 

Як змінювався образ ворога у радянській пропаганді

Пропагандистський напрям завжди залежить від інтересів держави. Ще у період становлення, радянська влада зустріла потужний опір, котрим стала українська революція 1917-1921. На момент створення Радянського Союзу найголовнішим ворогом на цьому фронті був Симон Петлюра, отаман війська УНР, а згодом і голова Директорії УНР. Його прибічників називали “петлюрівцями”. 

На той час діяльність “петлюрівців” та багатьох інших українских діячів було головною причиною такої довготривалої окупації України СРСР. Задля налаштування населення проти “петлюрівців”, радянська преса закидала їм зраду власних громадян та численні спроби “продати” Україну західним капіталістам”. Ба більше, у подібний спосіб знецінювалась вся ідея УНР та незалежності українців. 

Колективізація та “куркулі”

У 20-х роках минулого століття головною метою СРСР була колективізація – загальнодержавний примусовий перехід приватної власності (в тому числі звичайного сільськогосподарського майна) у володіння держави. Задля цього була оголошена війна усім решткам підприємців та відносно заможних селян, котрих називали “куркулями”. 

Щоб переконати людей у тому, що “куркулі”, тобто селяни, котрі тяжко працювали на своїй землі – це погано, був створений образ “ворога народу”. Увага акцентувалася саме на слові “народу”, тому що це створювало єдність влади та громадян, показували їхню колективність та те, що існує “ворог, котрий загрожує всім нам, наш спільний ворог, проти котрого ми маємо об’єднатися”. 

До списку “ворогів народу” згодом зараховувалися не тільки “заможні” селяни, але й рештки капіталістів, опозиціонери, священики, колишні ідеологи комунізму (наприклад, Лев Троцький) та навіть військовики Червоної армії, котрі потрапляли до полону в часи Другої світової. 

Таким чином комуністи показали селянство в “правильному світлі” і  залишалось тільки переконати населення країни у їхній рації. Для цього керівництвом радянської влади було видано відповідний указ, котрий забороняв пресі писати про масові протести “куркулів”, терористичні акти та загальне невдоволення селян. 

Однак дозволялося публікувати інформацію про те, як успішно та щасливо будується “соціалістичний світ”. Тобто медіа могли говорити про те, що доброго зробила колективізація, однак не могли говорити про методи, жертви та наслідки для іншої частини населення. 

На думку вчених МДУ ім. Ломоносова, така тактика була обрана для того, щоб у громадян не виникало навіть співчуття до “ворогів народу”, бо співчуття поставило б під сумнів слушність рішень партії. А сумніватися в рішеннях партії – означало сумніватися в правильності комуністичної ідеології, що вже в’язалося з поняттям “контрреволюційної діяльності”. 

Отже, в такий спосіб радянська влада створила прірву поміж працьовитим і “заможним” селянством та рештою населення. Люди вже не відчували, що “куркулі” – це такі ж люди, тепер вони були лише ворогами та причиною всіх їхніх негараздів. Саме таким був один із найголовніших образів ворога в радянській пропаганді. 

Нацисти – шлях від “загарбників” до “німецьких військ” і назад

В період Другої світової війни до цих образів додалися нацисти та Адольф Гітлер. Що цікаво, на прикладі ставлення радянських газет до нацизму, можна побачити, як швидко відбувалася маніпуляція свідомістю громадян та як швидко у їхніх думках ворог ставав товаришем, а “агресивні фашисти” звичайними “німецькими військами”. 

У 1938 році, після Аншлюсу, стало зрозумілим, що дійсно існує загроза нової війни, а після окупації Чехословаччини очевидною стала її неминучість. До середини-кінця серпня 1939 радянські газети активно інформували населення про події у Європі, при чому використовували в стосунку до нацистів дуже гострі та сильні епітети: “сучасні агресори”, “німецькі загарбники” та “фашисти”. 

Однак кон’юнктура радянського віщання змінилася після підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Відтепер німецькі війська, що ступили на чеську землю, із “німецьких загарбників” перекваліфіковувалися у “прибулі німецькі війська”. Окрім злагіднілого ставлення до нацистів, зосередженість на подіях теж змінилась – вони публікувалися з великою затримкою, дуже стисло та разом з новинами малого значення. 

Найголовніша увага була скерована у бік чергових успіхів радянського пролетаріату. Отже, на початку війни, медіа усіма силами відвертали увагу громадян від її масштабів та справжніх причин. Звісно ж, після нападу Німеччини на Радянський Союз машина червоної пропаганди вкотре змінила свій напрям.

“Західні імперіалісти”, як черговий новий “ворог”

Останнім “ворогом” радянської пропаганди стали західні “капіталісти” та “імперіалісти”, котрі тільки і мріють про “поневолення вільного радянського народу”. Найбільшого розвитку це набуло в часи апогею Холодної війни – тоді усі ресурси, навіть мультфільми були скеровані на пропаганду аморальності та чужості ідей Західного Світу для радянської людини. Що зрештою не спрацювало, оскільки, заробітчани десь у дружній Болгарії чи Польщі бачили, що капіталізм не тільки не є таким жорстоким як совок, але і гарантує значно вищу якість життя. 

Хто сьогодні використовує радянські методи?

В сьогоднішній риториці російської пропаганди у образі ворога, як і у її попередника, представлені як, традиційно, країни Західного Світу, так і відносно нові гравці, котрих очолює Україна. Адміністратор популярного російського ток-шоу “Вечер с Владимиром Соловьёвым” зізналась журналісту телеканалу “Дождь”, що тема України в цьому ток-шоу обговорюється практично щодня і вже давно набридла людям. Зазвичай темам України, “київської хунти”, та “кривавого бандерівського неофашизму” присвячуються цілі випуски програми “60 минут”, випусків Соловйова чи передачі гуру російської пропаганди Дмитра Кисельова. 

Медіа, котрі безпосередньо належать Кремлю (а це всі популярні російські телеканали), не втомлюються проводити аналогії між тим, як “загніває” капіталістичний Захід і як процвітає та вічно встає з колін Російська Федерація. Логічно, що створивши спочатку зовнішній негативний образ, його варто підсилити внутрішнім позитивним образом: “В Україні фашисти влаштували державний переворот, а у нас все стабільно і спокійно, Європу поглинули мігранти та капіталізм, а у нас суспільство вільних та щасливих людей” – саме такі тези можна почути докладно у кожній програмі федеральних каналів за поребриком. Це наштовхує людей на думку, що вони мусять бути задоволені тим, що мають, адже “могло б бути гірше, так як на Украінє”.

Отже, в глобальному плані, протягом останніх 80 років не відбувалося глобальних змін у методах радянської, а згодом і російської пропаганди. Так само триває інформаційна війна з капіталістичними країнами, так само людей переконують у тому, що в їхній країні все прекрасно, а їхні проблеми – ніщо порівняно з тим, у якій прірві знаходяться американці чи європейці. 

Окрім росіян подібну тактику мають підконтрольні Лукашенко білоруські медіа, котрі зазвичай перегукуються з тезами російської пропаганди. Однак сучасне обличчя радянської пропаганди не обмежується пострадянським простором. Засновник Проекту Верітас, Джеймс О’Кіф стверджує, що частина американців і знаходиться в аналогічній ситуації. “Ми думаємо, що отримуємо правдиві новини від великих медіа-ресурсів, але це не так,” – запевнив О’Кіф. 

На його думку, переглядаючи новини по телевізору чи гортаючи сторінки популярних газет, громадяни США майже завжди отримують необ’єктивну інформацію. Він стверджує що “ліві” медіа не втомлюються маніпулювати інформацією та використовувати методи радянської газети “Правда” з метою дискредитації чинного президента США. 

Чи є місце для об’єктивності в сучасній журналістиці?

На одному з зібрань Американської Спілки Журналістів редактор New York Times Дін Бакет заявив, що “журналіст мусить мати у своєму серці бажання робити суспільство кращим.” Однак голова Проекту Верітас ствердив, що Бакет помилився. “Справжні журналісти, – казав О’Кіф, – мають домагатися правди. Тоді вони дають громадянам можливість користатися з неї, щоб робити суспільство кращим.”

Чи були справжні журналісти у СРСР? Виникають сумніви навіть стосовно того, чи були серед них ті, хто хотів робити суспільство кращим, а не просто гнути лінію партії, дурячи людей і налаштовуючи їх один проти одного. Чи є справжні журналісти, про котрих говорив О’Кіф, у сучасній Росії? Безперечно, однак за свою чесність вони платять високу ціну. Одним із останніх таких випадків стала справа журналіста порталу “Медуза”, Івана Голунова, котрого хотіли запроторити за ґрати за буцімто “спробу збуту наркотичних речовин”.

Шкода, що приклад Союзу не навчив його медійних послідовників, що зрештою політика брехні веде до руйнації державності. 

Найцікавіше - Медіа

Репортаж Nikomu: “Хочете рівності - отримуйте в писок” - як минув перший KharkivPride

Слова, процитовані у заголовку, наш кореспондент почув на харківській площі Свободи у суботу. 15 вересня там пройшов перший “ХарківПрайд”. Як...
Звичаї
Медіа
Україна

Грета Тунберг: екоактивістка, котра маніпулює, як політикиня

Чи можете ви дозволити собі кинути роботу й усі обов’язки, взяти відпустку та рушити у двотижневу подорож на яхті через...
Медіа
Наука та Технології

“Старі нацики та іхтамнєти” - “Лапті пропаганди” на Nikomu

Чи можна вважати маніпуляцією те, що робиться відкрито та, якщо чесно, тупо? Так, але до маніпуляції цьому ще далеко, бо...
Медіа
Україна

10 цитат минулого, щоб зрозуміти, що відбувається у світі сьогодні

Історія циклічна. І щоб зрозуміти, що відбувається у буремному світі, сьогодні ми розглянемо 10 цитат великих людей, що докладно описують...
Влада
Звичаї
Медіа

Новосанжарський синдром: Україна евакуює громадян звідусіль, але де загальна паніка? - ІНФОГРАФІКА

Паніка, яка була створена довкола евакуації українців з Ухані, по-перше виглядала досить неприродно, а по-друге, була абсолютно зайвою і навіть...
Влада
Звичаї
Медіа

Вуличні перестрілки та вибух злочинності - що змінює право на носіння зброї?

Вже вкотре за місяць у США відбуваються вуличні стрілянини, від котрих страждають пересічні громадяни. Свідчить це, безперечно, про необхідність кращого...
Звичаї
Медіа
Україна

Безхатьки жили у гуртожитку харківського вишу та влаштували там пожежу

7 лютого у сміттєзбірнику гуртожитку Харківського національного університету радіоелектроніки сталась пожежа, у результаті якої загинуло двоє безхатьків, які там незаконно...
Влада
Медіа
Україна

Ніколи не вір комуністам: Китай з самого початку замовчує справжню кількість жертв від Covid-19

Думка про те, що "треба боротися з коронавірусом, як китайці", останнім часом стало досить поширеною, проте ґрунтується вона на сприйнятті...
Аналітика
Звичаї
Медіа
Наука та Технології

Канадське державне телебачення популяризує гендерне збочення хлопчиків

Телеканал CBC, суспільний мовник Канади, запустив в ефір провокативну документальну стрічку, яка носить однойменну назву “Drаg Kids”. У ній хлопчики...
Детокс
Звичаї
Медіа

Чому війна з Росією не закінчиться на Донбасі

В Україні ще довго не буде миру, подобається вам це чи ні. І справа не у Зеленському, не у Порошенко...
Влада
Звичаї
Медіа
Україна

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: