Чому призи за участь - це жахлива ідея

Деталі:

Все дитинство я займався спортом. Волейбол, плавання, атлетика, хто зна, що ще. І в моємо дитинстві нікому і в голову не прийшло б мені сказати, що перемога не має значення.

Але сьогодні діти отримують інші настанови.

“Програв? Не страшно. Участь заслуговує на відзнаку”. Якщо б мої батьки чи тренери так мене навчали, у мене ні за що не стало би мотивації продовжувати тренуватись. Бо спорт з дитинства виховує прагнення до перемоги. До пересилення себе, до виховання сили волі.  

Якщо не треба бути найкращим, щоб отримати приз, то за яким принципом відібрати людей, які потраплять у збірну України? Хто буде керівников відділу? Найкомпетентніший спеціаліст чи просто будь-який учасник процесу? Звучить як якийсь недорозвинений соціалізм. А ми чудово знаємо з історії нашої країни – соціалізм не працює.

Чи ми просто удаватимемо перед нашими дітьми, що участь така сама важлива як перемога, але насправді все одно знатимемо, що переміг той, хто показав найкращий результат? Ви правда вважаєте, що діти не відчувають цього лицемірства?

Приз за участь – це принизливо. Ваша дитина у якийсь момент зрозуміє, що це визнання лузерів – це фарисейство і брехня. Тому що не дивлячись на приз, який нічого насправді не значить, хтось кращий, а хтось гірший.

Боротись за першість – наша природа. Не можна її змінити просто сказавши, що тепер участь має таку саму вагу як перемога. Не можна, тому що це знецінює компетентність, важку працю і реальне досягнення того, хто справді став першим. І це нормально, що тим, хто програв –  гірко. Це і є суть змагань.

А що зараз говорять дітям? “Ти переможець” — навіть коли це і близько не так. І вони отримують трофеї просто за участь. Переконання у тому, що просто показати себе — це вже досягнення, — руйнівне. Тому що саме біль через програш дає сили рухатись вперед.

Шлях до перемоги: у спорті, бізнесі, житті, — витуруваний болючими поразками. Інколи тобі настільки боляче, що навіть дихати важко. Кожен професійний спортсмен чи успішний підприємець підтвердить це.

Але трофеї за участь пропагують  зовсім інше.

Тобі говорять, що поразка нічого не означає. Що в житті достатньо просто бути собою, щоб отримати винагороду. Це не так. Небезпечно казати дітям, що перемога не важлива. Тому що перемога здобута після поразок, після того, як ти викладався на тренуваннях, щоб перевершити себе і своїх конкурентів, – це найсолодше відчуття.  

У житті ти борешся не за право участі, а за досягнення. Компанії шукають на роботу не учасників, а найкращих.

Завдання батьків та вчителів навчити дітей приймати поразки та розуміти, що це частина життя. Неможливо уникнути поразок, проте саме вони ведуть до перемоги. Якщо ти справді чогось хочеш — за це доведеться боротись. Призів за участь не буде.