Як перемогти на виборах: інструкція від Трампа та Зеленського

Деталі:

І Трамп, і Зеленський – нонсенс для політики. Ніхто і гадки не мав, що у них є які-небудь шанси стати першими особами у США та Україні, проте це стало дійсністю. Але завдяки чому? Чи мали вони рецепт на перемогу? Сьогодні ми дамо вам п’ять головних пунктів, котрі зробили цих осіб президентами у своїх країнах. Насамперед варто попередити, що окрім цих політичних “рис” нічого не вийде без грошей, реклами та гарного політтехнолога.

#1 Будь з-поза системи

Трамп – людина, що прийшла з бізнесу і до президентської кампанії 2016 року взагалі не був дотичний до політики. Майже. Він брав участь у виборах 2000 року від Партії Реформ, однак все обмежилося виступами на телебаченні та презентацією своїх поглядів. Хоч він і переміг на праймеріз партії у деяких штатах, далеко він тоді не пішов, заявивши, що йому не пасує партія, якій є “член Ку-Клукс клану, неонацист та комуніст”.

Український президент так само був людиною з-поза політичної системи і саме це було одним з  факторів, що зацікавили українського виборця. Він неодноразово підкреслював, що він “зовсім не політик”, адже саме таким був суспільний запит, на осіб, котрі ще не забруднилися реаліями української політики.

#2 Будь такий, як народ

Попри усю свою заможність та віддаленість від життя простого американця, Трамп позиціював себе, як кандидат, котрого турбує все те саме, що і американського “роботягу”: високі податки, мігранти, торгові угоди. На цій хвилі загального гніву Трамп постановив все змінити та відстоювати інтереси робітників, коли стане президентом.

Зеленський так само грамотно використовував у своїй кампанії образ, котрий створив ще у серіалі: образ простого хлопця з Кривого Рогу, котрий взагалі не політик, але котрому “оце все” остогидло і котрий вирішив “усе це” змінити. Так само, як усі люди, Зеленський-кандидат їздить на ровері, грає у пінг-понг та навіть програму пише, спираючись на думку людей – такі деталі безперечно підштовхнули деяких виборців до думки, що “він – наш”, адже кожен голосує за такого ж, як і він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВБИВАТИ ЗАРАДИ ПАРТІЇ: СПОВІДЬ КИТАЙСЬКОГО ШПИГУНА

#3 “Мочи” конкурента

Головним конкурентом Трампа була Гілларі Клінтон і протягом усієї кампанії він відверто, сам, її “мочив”. Найголовнішим приводом, аби валити Клінтон було її електронне листування з часів перебування на посаді держсекретаря. Тоді Клінтон, попри вимоги спецслужб, листувалася з приватної поштової скриньки, а у листах знаходилась секретна інформація. Трамп міцно вхопився за це і навіть обіцяв запроторити Клінтон за ґрати. Також Трамп покладав на опонентку відповідальність за дії її чоловіка, колишнього президента США, Біла Клінтона.

У подібний спосіб “товариські” і “зовсім не заангажовані” медіа, що підтримували Зеленського, “мочили” його головного конкурента, Порошенка. Сам Зеленський дуже мало виступав публічно і уникав журналістів, тому показав себе він лише на дебатах, де звинувачував конкурента в усьому: Іловайськ, відсутність доріг, Карпатські ліси, відсутність ліків і зарплат – усе, що погане, що було в країні (або що таким показував Зеленський) він покладав на свого візаві. З рештою, його опонент діяв подібним чином, тому не думайте, що ми когось з них більше (не)любимо.

#4 Обери свого виборця

Згідно з результатами виборів, головним електоратом Трампа був “білий” робочий клас і переважно без вищої освіти. Американці з вищою освітою, натомість майже порівну розділилися між двома кандидатами. Понад 70% усіх “кольорових” американців проголосували за Клінтон. Власне на цю, свою, найбільшу категорію американців, на їхні потреби, проблеми та інтереси Трамп і робив акцент під час кампанії. 

Так само свого виборця мав і Зеленський, проте відмінною його рисою було те, що кожен виборець бачив у ньому те, що хотів: проросійські сили бачили у ньому “кінець” панування злісних “біндєр”, а проєвропейські та проукраїнські сили бачили альтернативу, що принесе європейський рівень життя. Згідно з оцінками соціологів та психологів, найбільшою долею виборців “Зе” стала молодь, котра бачила у кандидаті протест, хотіла швидких змін і яку задовбали старі “зажравшиєся” морди.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НА МЕЖІ ДИКТАТУРИ: ЯК ВИГЛЯДАЄ ДЕМОКРАТІЯ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ?

#5 Говори те, що хочуть почути

В залежності від свого електорату, обидва кандидати били докладно у найболючіші для нього точки, у його найбільші хотілки. Аби зрозуміти, що обіцяли ці політики, поглянемо на їхні передвиборчі програми. 

Трамп обіцяв американцям країну зі стійкими кордонами, а саме: виставити за двері усіх нелегальних мігрантів, побудувати стіну на кордоні з Мексикою. Після атак у Парижі та Каліфорнії Трамп навіть обіцяв заборонити в’їзд усім мусульманам, доки “не з’ясується, що відбувається”. Згодом він вирішив звести усе до “ретельної перевірки”, а також таки ввів заборону на в’їзд громадянам Чаду, Ірану, Лівії, Сомалі, Сирії та Ємену.  

Він також гаряче підтримував право на носіння зброї, обіцяв рішуче скоротити податки для бізнесу та працюючих американців, а також створити 25 мільйонів робочих місць. Важливо, що Трамп обіцяв зменшити податкове навантаження завдяки, зокрема, скасуванню медичної реформи Обами, котру назвали Obamacare. 

Тут варто нагадати, що реформа попередника Трампа робила медичне страхування, а тому і медичну допомогу, доступнішою для американців. Тим не менш, страхування мало бути обов’язковим, а тому понад 20 мільйонів американців були зобов’язані його мати. Окрім цього, програма Обами передбачала “державну підтримку” для бідних верств населення, що спричиняло великі соціальні видатки з бюджету.

Зеленський робив увагу на тому, що болить українцям: відсутність справедливості, корупція, відсутність помітних змін у житті українців. Його електорат прагнув відновлення справедливості, а також рішучих змін – звідси і гасла Зеленського на кшталт “Весна прийде – саджати будемо”.

Головними обіцянками Зеленського були скасування депутатської недоторканості, позбавлення мандату за “кнопкодавство”, народовладдя через референдуми, рішуча боротьба з корупцією, відновлення доріг та “держава в смартфоні”. Це те, чого хотілося людям, те, що вони хотіли чути, проте під сумнів варто поставити ефективність та вагомість цих обіцянок і їхньої потенційної реалізації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЗА КОГО НЕ ВАРТО ГОЛОСУВАТИ