Танцювальна епідемія: 500 років тому

Деталі:

Надворі 1518 рік, Стразбург. Самотня жінка вибігла зі свого будинку та кинулась у танець. Спека тоді була несамовита. До дивачки приєднались інші. Розмахуючи руками та покачуючись у одязі, який вже був повністю мокрий, вони навіть не зупинялись. Їхні ноги вкрили синяки. Вони танцювали всю ніч і до ранку.

А коли в ситуацію втратилась влада, диваків уже було на кілька сотень більше. 

Ні народ, це не рейв. Мова піде про найдивнішу епідемію у світовій історії, яка розпочалась 500 років тому. Саме там сотні людей зненацька дістали шалену тягу до танцю. Це божевілля продовжуволись до тих пір, поки кілька людей просто не впали замертво. Що ж це було? 

У 1530-тих роках це явище описав Парацельс, блискучий лікар. 

Тодішні лікарі заявили, що танці — результат “перегрітої крові” головного мозку. 

Радники обрали найбільш адекватне лікування, а саме – ще більше танців. Вони організували сцену поряд з кінною ярмаркою, вони думали це допоможе позбавитись від недуги. Радники навіть найняли музикантів, щоб ті тримали натовп на ногах. Але люди продовжували танцювати під палючим літнім сонцем. 

Радники вирішили піти іншим ходом: заборонили музику та танці на публіці. У результаті танцюючих людей стали забирати в храм святого Віта, який був у печері. Таким чином, вдавшись до релігійних практик, безумні танцівники стихли. Епідемія закінчилась. 

Але цій всій справі може бути зовсім інше пояснення. І це не гнів богів, а дещо раціональніше. Говорили про ерготизм — отруєння спорами. Виникає, коли в їжу потрапляє гриб плісняви, він має в собі речовини, які діють схоже до ЛСД. Ерготизм може викликати страшні галюцинації та судоми. Але дуже малоймовірно, щоб люди танцювали день і ніч. За свідченнями очевидців вони не хотіли танцювати. Щось змушувало їх це робити. 

Найбільш правдоподібна версія, що місцеві жителі стали жертвами “масової істерії”. Відомі також інші спалахи “танцювальної чуми”. 

Віра в надприродні сили може неймовірно вплинути на нашу поведінку. Класичний випадок — одержимість, під час якої поводять себе так, наче їхніми душами заволодів дух або ще якась сутність. 

Ті, які були переконані в тому, що їхніми душами заволодів диявол, були вразливі до дисоціативного стану. Під час цього вони робили те, що за словами екзорцистів роблять люди, у яких вселився диявол. У таких випадках транс розповсюджувався і на свідків дійства, у яких були ті ж самі теологічні страхи.