Ashburn, United States
+18°
Субота, 26 вересня 2020,

Політкоректність: між здоровим глуздом та цензурою

Побачили помилку -- виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter

Про те, як:

  • Що таке політкоректність
  • Навіщо потрібна політкоректність
  • Як мова впливає на реальність
  • Як діє політкоректність

Де це?

  • США

Деталі:

Свобода слова була і залишається фундаментом демократії та прав людини. Однак свобода слова – це не право говорити що завгодно і кому завгодно. Це відповідальність за свої слова, котру нерідко люди просто неготові брати. Вже котрий рік тривають дебати на тему політичної коректності. Хтось вважає, що це нісенітниця, котра обмежує права людини, а хтось – що це і є базове право людини. Тож спробуймо разом розібратися, що це таке та як і навіщо воно працює.

Політкоректність: що це та звідки вона взялася? 

Політкоректність – це толерантний спосіб ведення розмови, котрий враховує можливість суперечливого ставлення людей до певних явищ. Прикладом цього є різниця у тому, чи варто називати людину “жид” або “єврей”. Перший варіант в українській лексиці є образливим та навіть ксенофобським, що безперечно ображає представників цієї національності. 

Посилаючись на право “говорити що завгодно”, люди та медіа нерідко нехтують почуттями інших людей, не бажаючи ставити себе на їхнє місце. Пересічний українець напевно не вважає, що слова “нігер” чи “чорномазий” можуть якось образити темношкірих, адже “у нас всі так говорять”. Однак якщо б цих людей із дня на день називали “блідоморді” або “сметаною помазані”, це б, ймовірно, змінило їхнє ставлення.  

Таким чином, політкоректність стала “небажаною” дитиною свободи слова. Коли все це почалося? Однією з перших заяв про знесення цензури та появу свободи слова була промова поета Джона Мільтона у парламенті Англії. Сталося це у 1644, тоді Мільтон сказав, що “цензура є неприйнятною та безрезультатною”. Після цього у 1695 в Англії було знесено превентивну цензуру. У 1789 було внесено поправку до Конституції США, котра постановила, що “Конгрес не може обмежувати свободу слова та преси”. 

Однак прийняття цієї постанови в Штатах було неоднозначним у зв’язку з продовженням дій інших дискримінаційних законів. Наприклад, рабство було знесено тільки у 1890, жінкам було дозволено голосувати на виборах лише у 1920, а заборона расової сегрегації – тільки у 1965. 

Саме про політкоректність мова почалась після Другої світової війни. Тоді в Європі та світі загалом набрали сили антинацистські рухи. Тоді ж, у наслідок кривавих останніх  п’яти років, змінилося ставлення до раси, расизму та антисемітизму. Таким чином, з часом продовжувались дебати про регулювання мови в окремих випадках. У 1988 році в Мічиганському університеті було заборонено дискримінацію за сексуальними, расовими, віковими чи національними ознаками. 

Де закінчується свобода слова?

Багато хто скаже, що політкоректність – обмеження свободи слова та свободи самовираження. Насправді ж, теоретично, політкоректність є доповненням до свободи слова та створена задля захисту прав і почуттів інших. Чи є це дієвим і чи потрібно це взагалі? 

Реальність така, що мова не тільки описує дійсність, але і творить її. Якщо регулярно називати людину “нігер” та проговорювати стереотипи про те, що кожен темношкірий “має при собі зброю, не має освіти та обов’язково сидів у в’язниці”, то вона матиме всі шанси такою стати, тим більше якщо нав’язувати це з дитинства.

Критика розвитку політкоректності 

Однак зусиллями деяких активістів та популістів політкоректність сьогодні насправді балансує на одній нозі. Зловживання політкоректністю доходить іноді до абсурду, котрий дійсно обмежує право людей на самовираження. 

Наприклад, в багатьох американських вишах на вимогу студентів тривають звільнення викладачів через “неприємну позицію”, що зазвичай є просто консервативною. Таким чином, серед звільнених опинились колишній Державний секретар США Кондоліза Райс, сомалійська феміністка та критик ісламу Аян Херсі Алі та директор Міжнародного Валютного Фонду Крістін Лагард. Що цікаво, Лагард покинула посаду доповідача в виші через звинувачення, що МВФ винний у поширенні патріархату та імперіалізму, котрі “притісняють жінок в усьому світі”.

Останньою новою “загрозою” в американських вишах для свободи вираження думки стали “попередження про тригери” – повідомлення, котрі попереджують студентів про те, що зараз вони збираються прочитати чи почути щось, що може викликати негативну емоційну реакцію. По-перше, це поняття досить суб’єктивне і по-друге – навпаки будує упередження про контент.

Так само і Обрелінський коледж намагався почати діяльність, скеровану на заохочення факультетів уникати складні теми та запровадити  “попередження про тригери”, щоб зробити навчання “безпечнішим”. Цікаво тільки, чи стає безпечнішим життя людей від пост-правди, створення тем-табу та уникнення контроверсійних питань, котрі зазвичай і створюють справжні дискусії та розвиток думок? У чому зрештою є суть науки, якщо у її храмах уникають важких тем?

Сучасні популярні теорії також заохочують студентів досліджувати свої промови на тему “мікроагресії” – будь-якої заяви, котра може сприйматися як сексистська та дискримінаційна за ознакою рас та класів, тощо. Іншими словами, вчителі та навчальні заклади вчать студентів слідкувати за тим, що вони говорять.

У 2014 році New York Times опублікувала статтю, котра зацитувала звернення студентів Ратґертського університету з проханням про введення “попереджень про тригери” для роману “Великий Ґетсбі” Скотта Фіцджеральда. На думку студентів, роман має у собі “сцени образливого та жінконенависницького насилля”. Саме таке рішення в цивілізованому суспільстві можна об’єктивно вважати цензурою, але аж ніяк не політкоректністю.

В такому випадку політкоректність, а точніше зловживання нею у Західних країнах сприяє формуванню однобокої думки та позбавленню об’єктивності. Якщо так триватиме і надалі, то будь-яка спроба конструктивного діалогу чи мінімальної критики сприйматиметься за дискримінацію чи черговий “тригер”. На щастя чи на жаль, в Україні на сьогодні політкоректність, а точніше самоцензура, присутня лише у медіа і майже відсутня в суспільстві та серед представників влади.

У наскільки великі крайнощі вдадуться прихильники “безпечного” спілкування – невідомо. Попри це, політкоректність залишається необхідним елементом сьогодення, адже усуває нерівності між людьми та сприяє шануванню співрозмовника.

Політкоректність та суспільство

У суспільстві мова ненависті, котру часто сприймають за свободу слова, відіграє часом фатальну роль. Емоційно заряджені слова, зазвичай сповнені негативу, можуть допровадити до формування і затвердження стереотипів про інших людей, розпалювання ненависті до них. Саме так зароджувалась ксенофобія, апогеєм котрої став Голокост. Саме так зароджувались байки про “хохлов”, “малоросів” та “неофашистів”, котрі закінчились вторгненням російських військ в Україну.

Хоча б іноді замислюватися над тим, що відчуває інша людина, ставити себе на її місце та не вірити стереотипам – ось такими є засади політичної коректності, і не йдеться тут ні про які обмеження свободи слова чи заборони критики. Саме тому, якщо ми самі бажаємо бути українцями, а не “хохлами”, варто з повагою ставитися до інших суспільних груп та меншин, адже іноді ми самі ними є.

Найцікавіше - Звичаї

Огляд пенсійної реформи в Україні: що мусить знати кожен

Якщо зараз сказати абстрактному айтішнику із непоганою зарплатою, що за якісь 30 років йому доведеться виживати на десяту (чи і...
Влада
Звичаї

Репортаж Nikomu: “Хочете рівності - отримуйте в писок” - як минув перший KharkivPride

Слова, процитовані у заголовку, наш кореспондент почув на харківській площі Свободи у суботу. 15 вересня там пройшов перший “ХарківПрайд”. Як...
Звичаї
Медіа
Україна

Російська лабораторія з небезпечним вірусом вибухнула

Дослідницький центр вірусів у Росії — один з двох місць у світі, який зберігає вірус віспи. І він — вибухнув. ...
Влада
Звичаї
Наука та Технології

10 цитат минулого, щоб зрозуміти, що відбувається у світі сьогодні

Історія циклічна. І щоб зрозуміти, що відбувається у буремному світі, сьогодні ми розглянемо 10 цитат великих людей, що докладно описують...
Влада
Звичаї
Медіа

Новосанжарський синдром: Україна евакуює громадян звідусіль, але де загальна паніка? - ІНФОГРАФІКА

Паніка, яка була створена довкола евакуації українців з Ухані, по-перше виглядала досить неприродно, а по-друге, була абсолютно зайвою і навіть...
Влада
Звичаї
Медіа

Два тижні надзвичайного стану: в Іспанії в рази зросла кількість випадків насилля над жінками

За два тижні надзвичайного стану на гарячу лінію для жертв гендерного насилля надійшло на 12% більше дзвінків, ніж за аналогічний...
Влада
Звичаї

Вуличні перестрілки та вибух злочинності - що змінює право на носіння зброї?

Вже вкотре за місяць у США відбуваються вуличні стрілянини, від котрих страждають пересічні громадяни. Свідчить це, безперечно, про необхідність кращого...
Звичаї
Медіа
Україна

Міжнародна конференція скасована через необґрунтовані звинувачення у сексизмі

За якими критеріями ви відбирали б спікерів на наукову чи технологічну конференцію? Логічна відповідь - компетенція, знаменитість у потрібних колах...
Влада
Детокс
Звичаї

Ніколи не вір комуністам: Китай з самого початку замовчує справжню кількість жертв від Covid-19

Думка про те, що "треба боротися з коронавірусом, як китайці", останнім часом стало досить поширеною, проте ґрунтується вона на сприйнятті...
Аналітика
Звичаї
Медіа
Наука та Технології

Ілюзія злиднів: коли незалежна Україна жила найбідніше?

Тотальне зубожіння та тарифний геноцид - чи має сенс весь цей популізм та чи має він хоч якесь відношення до...
Гроші
Звичаї
Україна

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: