Наметові містечка, бруд та жорстокість - як живуть біженці в ЄС?

Деталі:

Людське життя є найдорожчим, що тільки можна мати, тому за нього варто хапатися усіма силами. Вже 5 років Україною блукають, шукають та, на щастя, знаходять притулок біженці з зони проведення бойових дій. Однак набагато більшою проблема біженців є у Європейському Союзі. Сьогодні ми дізнаємося, у яких умовах живуть переселенці з Африки та Близького Сходу, та з якими бідами стикаються у новому домі. 

Чи всі біженці живуть у таборах?

Ніхто не очікував (хоча це було передбачувано), що за біженцями з Сирії у 2015 потягнуться сотні тисяч шукачів кращого життя майже з усієї Африки та Близького Сходу. В результаті європейська інфраструктура виявилась абсолютно неготовою до мільйонів людей, тому селити їх доводилося не тільки у гуртожитках та таборах, але й у школах та спортзалах. 

Зараз же все більш-менш налагоджено і далеко не всі мігранти живуть у таборах. Як інформує Міжнародна федерація з питань житла та планування, у Австрії, Данії та Німеччині існує система квот, що гарантує надання житла. Проте всі країни-приймачі біженців одноголосно заявляють про шалений дефіцит житла. У Франції цю проблему вирішують за допомогою тимчасових заходів: наметів, готелів, гуртожитків та навіть церков. Натомість у Польщі та Португалії пошук житла – справа самих біженців, а протягом пошуків вони можуть жити у “централізованих приймальнях”. Великою проблемою є те, що мігранти та біженці, зазвичай – люди з дуже низьким рівнем доходу, тому виплат, котрі вони отримують від європейців, дуже рідко вистачає на утримування родини (бо 51% біженців – діти) та житла. Тому їм доводиться тривалий час жити у спеціальних таборах разом із сотнями таких, як і вони. Як же виглядає життя у цих місцях?

Франція

У Францію прибуває величезна кількість мігрантів – за один тільки 2017 було прийнято 100 тисяч мігрантів, що було рекордною кількістю для країни. Попри заклики до толерантності та цивілізоване суспільство, у країні не є винятками напади на біженців з Близького Сходу. За даними “The Guardian”, сотні біженців на вулицях Парижа піддаються фізичному та сексуальному насильству. Окрім цього, спираючись на дослідження Refugee Rights Europe, можна сказати, що 75% біженців піддаються цькуванню і зазвичай – за расовою ознакою.

У самих же таборах дуже часто життя виглядає не набагато краще, ніж на батьківщині біженців. Як інформує The Independent, посилаючись на дані ООН, на півночі Франції біженці живуть у нелюдських умовах. У Кале та Дюнкерку проживає майже півтори тисячі біженців, котрі не мають у своїх таборах туалетів та питної води – через це вони користуються з забруднених річок та озер. Відповідно, у таборах панує антисанітарія та нерідко спалахують хвороби. ООН, в свою чергу, звинувачує уряд Франції у проведенні регресивної міграційної політики, що безперечно порушує базові права людини. 

Греція

Грецькі острови стали одними з перших притулків для біженців. В Афінах проживає близько 5 мільйонів осіб, з котрих велику долю (за неофіційними даними, майже мільйон) складають мігранти з Албанії, Азії та арабських країн. Для порівняння, в усій Греції проживає 11 мільйонів людей. На острові Лесбос колись була розташована військова база, але тепер на її місці базується табір для біженців, котрих тут близько 8 тисяч. Водночас із цим сам табір розрахований всього на 3 тисячі осіб; відповідно про особистий простір не може бути й мови. Irish Times повідомляє, що табір абсолютно перенаселений, переповнений відходами, а тому хворобами та комахами. Умови проживання були окреслені як “непридатні для проживання” та навіть “небезпечні для публічного здоров’я”. “Влітку намети переповнюють комахи, павуки та змії, а взимку тут немає жодного спасіння від холоду,” – так описує актуальний стан справ у таборі один з його мешканців. 

Нерідкими є випадки сексуального насилля у таких таборах, із котрим ні поліція, ні правозахисники не можуть впоратися. Через перенаселення неможливим є поділ табору на секції в залежності від статі, адже багато людей прибувають із родинами. Окрім цього, якщо жінка народжує дитину, на третій день після пологів її повертають до табору. Ба більше, у додаток до постійної нестачі продуктів, ліків та повної антисанітарії, мігранти часто піддаються жорстокості з боку поліції – про це повідомляє видання Deutsche Welle. 

Чи насправді Європа толерантна? 

У 2015 році у Німеччині було скоєно підпал нового будинку для біженців, котрий у результаті згорів ущент. Це відбулося одразу після демонстрацій ультраправих активістів під керівництвом Національної Демократичної Партії, що активно виступає проти міграційної політики Німеччини. Взагалі у 2014 році було зафіксовано 144 напади на місця перебування біженців. Нерідко суперечки виникають і між самими біженцями – так, наприклад, у Франції через питання поділу території та особистого простору виник конфлікт між курдами та афганцями, котрий призвів до масової бійки та пожежі в усьому таборі.

Отже, так виглядають реалії життя у таборах переселенців. Шукаючи кращого життя, продаючи будинки або просто тікаючи від війни та смерті, люди трапляють у не набагато кращі умови, де, попри усі старання європейських лідерів, жити дуже часто просто нестерпно. Попри це, у багатьох країнах швидко будуються гуртожитки, центри прийому біженців, надаються пільги, виплати, соціальна допомога з боку громад. Проте біженців не меншає, бо стабільними залишаються проблеми на Близькому Сході, а тому положення біженців не обіцяє помітно покращуватися у глобальному масштабі.