Бухий “СС”, кримські гастролери та постправда - “Лапті пропаганди” на Nikomu

Деталі:

Якщо хтось забороняє вам говорити українською, він перестає існувати. На щастя, лише тимчасово, бо моцне похмілля таки колись поверне його до життя, але нічого тут не зробиш – така вже вона “душа великороса”. У нових “Лаптях пропаганди” ми розповімо вам про курйози на вулицях вільної України та не менш ідіотичні маніпуляції пропагандистів, отож – насолоджуємося разом!

Російський “СС” провалився в Одесі

Нещодавно в Одесі сталося нечуване, проте досить буденне: продавчиня одного з магазинів заборонила україномовному клієнту говорити українською, аргументуючи це тим, що “в Адесє” ніхто нею не розмовляє. 

Пропагандистські медіа одразу підхопили цю ситуацію і розкрутили її таким чином: “Знахабнілий неонацист, захопившись ультранаціоналістичними ідеями, увірвався до магазину, де почав нав’язувати бідній продавчині з російською щелепою свою мову. На щастя, великий “рюські дух” жінки став йому на заваді і каратель лишився ні з чим.” 

Таким, на їхню думку, став вираз “голосу народу”, а агресивна поведінка жінки – її законне право захищати “рідну мову, ой, тобто язік”. Тим не менш, десь поміж словами “ущімлєнія” та “націсти” пропагандисти, на жаль, загубили кілька деталей. А ми їх знайшли.

Вустами “народу” глаголить п’яничка

По-перше, продавчиня ця виявилась командиром елітного російського підрозділу “СС”, тобто “Синій Сєпар”. Фактично, не бувши у стані навіть стояти, вона ледь ворушила своєю російськомовною щелепою, а її ясні очі були застелені підступним українським дурманом із дивною назвою “ґарілка”. Тим не менш, це не завадило їй поводитися нахабно, агресивно, використовуючи усе багатство свого “великого та могучого”, але піддатого “язика”.

Ми не будемо вже вкотре говорити про неадекватність деяких російськомовних персон, котрі не розуміють, що живуть в Україні, де далеко не всім зручно чи хочеться говорити російською – додамо ми натомість цікаву деталь. А саме, у матеріалі згаданого вище російського медіа зазначається, що цей от україномовний чоловік зіткнувся з відчайдушним захистом жінки та лишився ні з чим. 

Проте це далеко не так. Річ у тім, що вже за кілька годин після інциденту до магазину завітали активісти, котрих дуже цікавила ситуація та її перебіг. Звісно ж, без жодного насилля чи свавілля. У результаті, адміністраторка магазину публічно вибачилась за працівницю та повідомила, що вона там більше не працює. Отож, цей синій десант, проваливши місію, полетів назад, а місцеві ще раз побачили, що ніхто в українській Одесі не терпітиме регресу до часів Януковича.

Референдум був, а окупація – ніт!

На минулому тижні російські актори на чолі з Башаровим, котрий відвідував окупований Крим, вирішили дати кілька концертів в Україні. На щастя, через відвідування окупованої території вони не пройшли прикордонний контроль і полетіли до Росії після безсумнівно успішних гастролей. Ситуація, здавалося б, очевидна і нема тут чого ще додати, окрім слів вдячності українським прикордонникам, а однак погляньмо на те, як ситуація була висвітлена у російських медіа.

Канал “Росія 24” більш-менш нормально (як для росЗМІ) розповів, як та чому це відбулося, проте найцікавішим для нас стало пояснення передісторії, а саме – чому саме через Крим акторів не пустили до України. Отож, читаємо переклад:

“Крим став російським регіоном у березні 2014 року після проведення референдуму за повернення до складу Росії. Київ вважає Крим своєю, але тимчасово окупованою територією, всупереч настрою та волевиявленню його мешканців.”

А тепер розбираємо на цікаві шматочки цей прекраснійший абзац статті незаангажованого та об’єктивного російського медіа. 

Референдум: постправда

Так, у Криму було проведено референдум… коли він уже був окупований російською армією. Краще за нас про це розповість один “нєвзрачний старічок”, котрий при слові “Гаага” так лякається, що заради безпеки перед міжнародним правом пожертвував навіть своїм домашнім улюбленцем, Дмітрієм Анатольєвічєм.

Повернення до складу РФ: маніпуляція

Якщо коротко: щоб кудись повернутися, треба там побувати. Росія, точніше Російська Федерація – молода держава, їй 29 років і до цього такого суб’єкта міжнародного права не існувало, адже РРФСР – це не РФ, це зовсім різні країни. З 1991 року у складі РФ не було ніякого Криму, а тому питання, у яку “ґавань” він мав “повернутись”, радше риторичне.

Волевиявлення “народу” Криму: маніпуляція емоціями

Всі ми знаємо, які чесні та демократичні вибори проводяться під дулами автоматів іншої країни і всі ми знаємо, яке місцеве населення зазвичай щасливе, що його нарешті прийшли рятувати. Не вірите? Подібний референдум мав місце у далекому 1938 році і називався “аншлюс”. Збігається абсолютно все, тільки “Австрія” треба замінити на “Крим”, а “Гітлер” на “Путін”. Списувати, як то кажуть, погано, але для трибуналу в Гаазі згодиться.

Швидко проаналізувавши цей короткий фрагмент, ми бачимо, яку реальність формує пропаганда в головах росіян: усі факти є вибірковими та зманіпульованими, всі події спираються не на сухість інформації, а добряче присипані емоціями, на котрих усе і тримається.